Літературне слововживання

ҐУЛЯ, ГУЛЯ

ҐУЛЯ – ГУЛЯ Ґуля, -і, ор. -ею. Заокруглена опуклість, наріст на тілі людини або тварини від запалення, удару тощо. їй здавалось, що вона або наб’є собі ґулю на голові, або завалить стелю в старенькій хаті (М.Коцюбинський); Лице услалося синіми плямами, на лобі в кулак завбільшки вигнало гниючу ґулю (Панас Мирний); – Годі сидіти в плавнях та рибу ловити! – лементував козак з ґулею на лобі (М.Лазорський). Гуля, -і, розм. Голуб. А гуля біленька, Дитина маленька (пісня); Ой люлі, люлі, Прилетіли гулі (пісня).
Ещё