Літературне слововживання

ШВИДКО, СКОРО

ШВИДКО – СКОРО присл. Вживаються паралельно, однак останнім часом у мовній практиці швидко здебільшого виступає як прислівник, що виражає інтенсивність руху (швидко побіг), а скоро як прислівник з часовим значенням (через деякий час, незабаром, невдовзі). – Спи. Я скоро прийду (Григорій Тютюнник); – Іди ж, стара, юшки дітям навари, бо вже й вечір скоро (М.Стельмах); Скоро поміж втікачами почалася сварка та колотнеча (А.Кащенко).
Ещё