Літературне слововживання

ЧОРНИТИ, ЧОРНІТИ, ЧОРНІТИСЯ, ЧОРНІШАТИ

ЧОРНИТИ – ЧОРНІТИ – ЧОРНІТИСЯ – ЧОРНІШАТИ Чорнити, перех. Робити щось чорним, фарбувати, забарвлювати в чорний колір; переносно – ганьбити. Пожежі застилають обрій димами, чорнять половину неба (М.Стельмах); Благали куми, кланялись в ноги йому \[попові\], не чорнити так дівчину – не вблагали (Є.Кротевич). Чорніти, неперех. Ставати чорним, чорнішим; виділятися чорним кольором, виднітися (про щось чорне). Весна іде, сніги чорніють (М.Старицький); Шлях дедалі все чорнів, брався водою (Панас Мирний); В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Т.Шевченко). Чорнітися. Виділятися чорним кольором, виднітися (про щось чорне). При вході внизу чорнілася вже друга купа монголів (І.Франко); Ціла метка невеличких халабуд.. чорнілася своїми входами (Панас Мирний). Чорнішати. Ставати чорнішим. Ніч густішала й чорнішала (І.Нечуй-Левицький).
Ещё