Літературне слововживання

ЧИНИТИ

I -ню, -ниш. Робити що-небудь, здійснювати щось; поводитися якимось чином; спричиняти щось своєю поведінкою, завдавати комусь чого-небудь (переважно неприємного); виконувати якийсь обряд тощо. Балабуха замовк. Він тепер мовчав і чинив усе, що загадувала йому жінка (І.Нечуй-Левицький); – Треба Гната прикрутити так, щоб він визнав свої помилки і припинив чинити неподобства (Григорій Тютюнник); Карач-мурза опустився навколішки, затулив обличчя руками і став чинити намаз (Н.Рибак). II -ню, -ниш. Обробляти шкури тварин, вимочуючи їх у спеціальному хімічному розчині. – Отак він і зачастив у родину чинбаря, з часом привик до поганого духу та навчився чинити волові, кінські і козячі шкури (М.Стельмах).
Ещё