ЧЕРВОНИТИ, ЧЕРВОНІТИ, ЧЕРВОНІТИСЯ, ЧЕРВОНІШАТИ

ЧЕРВОНИТИ – ЧЕРВОНІТИ – ЧЕРВОНІТИСЯ – ЧЕРВОНІШАТИ Червонити, -ню, -ниш, перех. Робити щось червоним, фарбувати, забарвлювати в червоний колір. Кров темними плямами виступає на штанях, червонить йому чорні великі руки (М.Стельмах); Сонце сніги червонило (О.Довженко); Обличчя червонить огонь (М.Шеремет). Червоніти, неперех. Ставати червоним, червонішим; виділятися червоним кольором, виднітися (про щось червоне); ставати рум’яним (про людину). Але буває пора в році, коли се поле, п’ять років не оране, червоніє і стає гарне. Інші поля зеленіють, синіють, жовкнуть і чорніють, а воно іменно червоніє (О.Маковей); Лице червоніє, наливається кров’ю (Панас Мирний); Подивилась на дитину: Умите сльозою, Червоніє, як квіточка Вранці під росою (Т.Шевченко); Куди не кинь оком, – скрізь синіли та червоніли верхи козацьких шапок (М. Лазорський); Сонце тільки що сховалося за лісом, і на заході ще червоніла зоря (А.Кащенко). Червонітеся. Виділятися червоним кольором, виднітися (про щось червоне); ставати рум’яним (про людину). У склянці червонівся чай (О.Маковей); О. Василь червонівся, блимав очима від ніяковості і згоджувався на все (Г.Хоткевич). Червонішати. Ставати червонішим. У них червонішали знову щоки, блиском бралися очі (Остап Вишня).

Літературне слововживання 

ЧЕРВОНЯСТО..., ЧЕРВОНУВАТО... →← ЧЕРВЛЕНИЙ

T: 0.085177936 M: 3 D: 3