ЦВИНТАР

-я, ор. -ем. 1. Подвір’я і кладовище коло церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Панас Мирний); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (О.Стороженко). 2. Узагалі місце, відведене для поховання померлих; кладовище. Доріжка вела коло самого цвинтаря, що стояв на горбку, обкопаний високим валом, оброслим зеленою травою (Н.Кобринська); Ліворуч, зразу від курної дороги, по високому узгір’ю розсипались кам’яні надгробки тюркського цвинтаря (О.Донченко).

Літературне слововживання 

ЦЕГЕЛЬНИЙ, ЦЕГЛЯНИЙ, ЦЕГЛОВИЙ, ЦЕГЛЯСТИЙ, ЦЕГЛИСТИЙ →← ЦВІСТИ, КВІТНУТИ, КВІТУВАТИ

T: 0.102242351 M: 3 D: 3